хан
ХАН, а, ч.
1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул.
[Козаки:] Лук натягнем, стріли пустим, Брязнем тятивою; Ой, мусить утікати Кримський хан з ордою! (І. Нечуй-Левицький);
Блиснув кривий Яремин ятаган, подарунок татарського хана (Я. Качура);
[Тугай-Бей:] Великий хан Іслам-Гірей привіт і мир передав могутнім лицарям Запорожжя (О. Корнійчук).
2. Родовий дворянський титул у деяких країнах Сходу, а також особа, що має цей титул.
В результаті розвитку феодальних відносин у монголів у кінці XII ст. виділяється клас феодалів (батури, нойони і хани), який володів пасовищами, водопоями і величезними стадами худоби (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)