хана

ХАНА́, виг.

Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів кінець, загибель, смерть; амба.

– Кому амба? Кому хана? Як-то кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. хана — див. кінець  Словник синонімів Вусика
2. хана — присудк. сл. Кінець. Усьому доброму приходить колись хана (Ю. Андрухович). То ж думав справді я тоді, що ведмедю хана («ТНМК»).  Словник сучасного українського сленгу
3. хана — (-и) ж., також у знач. безос.-пред., кому; крим., жрм. 1. несхвальн. Кепський стан справ, повний провал. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484. 2. Смерть, загибель. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.  Словник жарґонної лексики української мови