хана

(-и) ж., також у знач. безос.-пред., кому; крим., жрм.

1. несхвальн. Кепський стан справ, повний провал. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.

2. Смерть, загибель. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.

Значення в інших словниках

1. хана — див. кінець  Словник синонімів Вусика
2. хана — ХАНА́, виг. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів кінець, загибель, смерть; амба. – Кому амба? Кому хана? Як-то кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам (О. Бердник).  Словник української мови у 20 томах
3. хана — присудк. сл. Кінець. Усьому доброму приходить колись хана (Ю. Андрухович). То ж думав справді я тоді, що ведмедю хана («ТНМК»).  Словник сучасного українського сленгу