хандра

(-и) ж.; нарк.

1. Наркотик. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.

2. Наркотичний голод. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.

Значення в інших словниках

1. хандра — хандра́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хандра — СПЛІН, мед. гіпохондрія; п! МЕЛАНХОЛІЯ.  Словник синонімів Караванського
3. хандра — див. сум  Словник синонімів Вусика
4. хандра — див. печаль, згризота, ностальгія, тоска, скорб  Словник чужослів Павло Штепа
5. хандра — ХАНДРА́¹, и, ж. Похмурий настрій, нудьга, пригніченість. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш); Було Їй [Білочці] сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Л. Глібов); – Чого ж тоді спішишся?...  Словник української мови у 20 томах
6. хандра — I хандр`а-и, ж. Похмурий настрій, нудьга, пригніченість. II х`андра-и, ж., зах. Норовлива кобила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хандра — НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст.  Словник синонімів української мови
8. хандра — ХАНДРА́, и, ж. Похмурий настрій, нудьга, пригніченість. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш, Вибр., 1969, 378); Було Їй [Білочці] сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Гл., Вибр., 1957, 143).  Словник української мови в 11 томах
9. хандра — Хандра, -ри ж. Норовистая кобыла. Вх. Лем. 478.  Словник української мови Грінченка