хандра
ХАНДРА́¹, и, ж.
Похмурий настрій, нудьга, пригніченість.
Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш);
Було Їй [Білочці] сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Л. Глібов);
– Чого ж тоді спішишся? – Скука напала, хандра якась, може, згублю в дорозі. – Пробуй (Б. Лепкий).
ХАНДРА́², и, ж., діал.
Норовиста кобила.
Словник української мови (СУМ-20)