Словник чужослів Павло Штепа

характерний

Питомий, притаманний, своєрідний, властивий, прикметний, див. специфічний, особливий

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. характерний — хара́ктерний прикметник з характером розм. характе́рний прикметник властивий  Орфографічний словник української мови
  2. характерний — ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРНИЙ – ХАРАКТЕРИСТИЧНИЙ Характерний. Властивий певній особі, предмету, явищу, притаманний багатьом; типовий, своєрідний, специфічний тощо: характерний рух, характерне явище, характерна вимова, характерна хода. Характерний, розм.  Літературне слововживання
  3. характерний — Властивий, притаманний, (факт) типовий; (акцент) прикметний, специфічний, своєрідний; (- особливість) основний, визначальний; п! ПИТОМИЙ.  Словник синонімів Караванського
  4. характерний — I характерний відповідний, притаманний, типовий, характерестичний II характерний крутий, упертий, характерець (іронічно кажуть про впертого), химерний, химородний Фразеологічні синоніми: витримує характер; з характером; крутий характер; показує характер; твердий характер  Словник синонімів Вусика
  5. характерний — I [характеирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. — н'і (який має вольовий характер) II [характернией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (властивий комусь, чомусь)  Орфоепічний словник української мови
  6. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. – Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (І. Франко); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е.  Словник української мови у 20 томах
  7. характерний — I хар`актерний-а, -е. 1》 У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу. || Який втілює певний психологічний тип. Характерний танець — вид сценічного танцю, до якого належать стилізовані національні танці. 2》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. характерний — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С.  Словник синонімів української мови
  9. характерний — Характе́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. характерний — ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. — Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (Фр., XII, 1953, 395); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е.  Словник української мови в 11 томах