характерний
ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Васильченко); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків усіх флотів світу ходою (Ю. Смолич); Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи,.. почуття краси життя (з журналу); Уміння перевтілюватися — питома риса актора.
ПОКАЗО́ВИЙ (який дає уявлення про що-небудь, підстави для висновків, узагальнень), ТИПО́ВИЙ, ХАРАКТЕ́РНИЙ, ПОКАЗНИ́Й рідко. Звичайно, до передбаченої цифри він ще не дійшов, та про це й не думав сьогодні, адже то певна мета, за яку треба ще змагатись, але зрушення є, і досить показове (Г. Коцюба); Байрон і Гейне трактували свою тему як поети — дали настрій, загальний колорит і художній символ, близький до галюцинації по реальності типових деталей (Леся Українка); Вірш.. характерний і показний для тих процесів (В. Еллан).
ТИПО́ВИЙ (який часто зустрічається), ХАРАКТЕ́РНИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Ірина Вільде); — Марш! — з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (О. Гончар); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів — п'яниці, картяри і бретери, і хоча Долгов ніби й був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (З. Тулуб).
ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Ле); В довгому коридорі стояв специфічний запах ліків (О. Донченко); Особливий смак грибів; Амфора має своєрідну форму; Характерологічні прикмети стилю.
Словник синонімів української мови