Значення в інших словниках
-
холка —
хо́лка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
холка —
ХО́ЛКА, и, ж. Підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) в хребет. Вершник увесь час упирався руками в холку, щоб не потовкти собі тіла і не злетіти через голову (І.
Словник української мови у 20 томах
-
холка —
-и, ж. Підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) в хребет. || Грива, що росте на цьому місці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
холка —
ми́лити ши́ю (чу́ба, хо́лку і т. ін.) кому, зневажл. Робити зауваження, дорікати кому-небудь за щось; лаяти, картати когось. — Та ти ж поет!...
Фразеологічний словник української мови
-
холка —
ХО́ЛКА, и, ж. Підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) в хребет. Вершник увесь час упирався руками в холку, щоб не потовкти собі тіла і не злетіти через голову (Мик., II, 1957, 524); // Грива, що росте на цьому місці.
Словник української мови в 11 томах