Значення в інших словниках
-
цілитель —
[ц'ілитеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
-
цілитель —
ціли́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
цілитель —
ЦІЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто (те, що) зціляє від чого-небудь. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені! (П. Чубинський); А машина стриба. А машина реве... І стрибають у вас печінки, стрибають губи, зуби й інші органи вашого людського тіла... – О, Аллаху!...
Словник української мови у 20 томах
-
цілитель —
-я, ч., книжн. Той, хто (те, що) зціляє від чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
цілитель —
ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар).
Словник синонімів української мови
-
цілитель —
ЦІЛИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто (те, що) зціляє від чого-небудь. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені! (Чуб., І, 1872, 125); А машина стриба.
Словник української мови в 11 томах
-
цілитель —
Цілитель, -ля м. Исцѣлитель. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені. Чуб. I. 125.
Словник української мови Грінченка