цілитель
ЦІЛИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто (те, що) зціляє від чого-небудь.
Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені! (Чуб., І, 1872, 125);
А машина стриба. А машина реве… І стрибають у вас печінки, стрибають губи, зуби й інші органи вашого людського тіла… — О, Аллаху! О, Магомете! О, цілителю Пантелеймоне! І навіщо вас міль поїла… Ви, тільки ви б і врятували… (Вишня, І, 1956, 182).
Словник української мови (СУМ-11)