Значення в інших словниках
-
цілість —
ці́лість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
цілість —
ЦІ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь. Стара татарка теж не одставала од дочки, і незабаром європейки опинились немов у неволі у диких: вони почали уже боятися, коли не за цілість боків, то за одежу (М.
Словник української мови у 20 томах
-
цілість —
-лості, ж. 1》 Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь. || Схоронність чого-небудь. 2》 Внутрішня єдність, зв'язаність усіх частин чого-небудь у єдине ціле; цілісність. У цілості — у цілому, загалом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
цілість —
Ці́лість, -лости, -лості, -лістю
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
цілість —
ЦІ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Незайманий, непошкоджений стан кого-, чого-небудь. Стара татарка теж не одставала од дочки, і незабаром європейки опинились немов у неволі у диких: вони почали уже боятися, коли не за цілість боків, то за одежу (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
цілість —
Цілість, -лости ж. Цѣлость.
Словник української мови Грінченка