чепчик —
ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок); // Біла шапочка в медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів...
Словник української мови у 20 томах
чепчик —
че́пчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
чепчик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до чепець. || Біла шапочка у медичних працівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. || Дитяча шапочка, що має вигляд капора.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чепчик —
ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Вовчок, І, 1955, 108); // Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі...
Словник української мови в 11 томах
чепчик —
Чепчик, -ка м. 1) = чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.).
Словник української мови Грінченка