чоловічий —
[чолоув’ічией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і
Орфоепічний словник української мови
чоловічий —
ЧОЛОВІ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до чолові́к. Жіночі голоси тонко-тонко виводили; чоловічі, мов жуки, гули (Панас Мирний); Недалеко від високого рундука, біля саней, заворушилася чоловіча постать і одразу сполохала всі чари місячної ночі (М.
Словник української мови у 20 томах
чоловічий —
чолові́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
чоловічий —
-а, -е. 1》 Прикм. до чоловік. || Який складається з чоловіків. || Який виконується чоловіком, чоловіками. || Признач. для чоловіка, чоловіків. || Належний чоловікові, чоловікам. 2》 Такий, як у чоловіків, власт. чоловікам.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чоловічий —
ЛЮ́ДСЬКИ́Й (властивий людині), СВІТОВИ́Й рідше, ЧОЛОВІ́ЧИЙ заст. Вона (пісня) обіймає всі сторони людської поведінки і діяльності, всю глибоку, багатогранну палітру душевних переживань (А. Малишко); А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ (І.
Словник синонімів української мови
чоловічий —
Чолові́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чоловічий —
ЧОЛОВІ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до чолові́к. Жіночі голоси тонко-тонко виводили; чоловічі, мов жуки, гули (Мирний, III, 1954, 92); Недалеко від високого рундука, біля саней, заворушилася чоловіча постать і одразу сполохала всі чари місячної ночі (Стельмах...
Словник української мови в 11 томах
чоловічий —
Чоловічий, -а, -е 1) Человѣческій, человѣчій. Ном. заг. № 482. Хиба твій вік такий, як чоловічий. К. Іов. 22. 2) Мужской, мужескій, принадлежащій, свойственный женатому мужчинѣ. Ой нате вам, парубочки, парубоцтво моє, а я вже пійду в чоловічу раду. Мет.
Словник української мови Грінченка