чудно —
ЧУ́ДНО. Присл. до чудни́й. Чудно було Петрові да й Череваневі дивитись на тії [ті] музики та гопаки у такий смутний час (П. Куліш); [Гайка:] Та невже ж Домаха і справді нас покинула? Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці! (М.
Словник української мови у 20 томах
чудно —
чу́дно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
чудно —
Присл. до чудний. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чудно —
ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т.
Словник синонімів української мови
чудно —
ЧУ́ДНО. Присл. до чудни́й. Чудно було Петрові да й Череваневі дивитись на тії музики та гопаки у такий смутний час (П. Куліш, Вибр., 1969, 173); [Гайка:] Та невже ж Домаха і справді нас покинула? Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці! (Кроп.
Словник української мови в 11 томах