Великий тлумачний словник сучасної мови

чудно

чу́дно

Присл. до чудний.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. чудно — Дивно, див, дивовижа, диковина  Словник чужослів Павло Штепа
  2. чудно — ЧУ́ДНО. Присл. до чудни́й. Чудно було Петрові да й Череваневі дивитись на тії [ті] музики та гопаки у такий смутний час (П. Куліш); [Гайка:] Та невже ж Домаха і справді нас покинула? Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці! (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. чудно — чу́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  4. чудно — ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т.  Словник синонімів української мови
  5. чудно — ЧУ́ДНО. Присл. до чудни́й. Чудно було Петрові да й Череваневі дивитись на тії музики та гопаки у такий смутний час (П. Куліш, Вибр., 1969, 173); [Гайка:] Та невже ж Домаха і справді нас покинула? Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці! (Кроп.  Словник української мови в 11 томах