чудний

чудни́й

-а, -е.

1》 Який викликає здивування; дивний.

2》 Який викликає сміх; смішний.

3》 рідко. Те саме, що чудесний 2).

Значення в інших словниках

1. чудний — (який вражає своєю незвичністю) дивний, дивовижний, розм.: чудернацький, (вигляд) химерний, (ще й смішний) кумедний.  Словник синонімів Полюги
2. чудний — Дивний, дивовижний, чудернацький, химерний, р. чудородний; (смішний) кумедний; пр.ЧУДНО, пр. ХИМЕРНО і п. ф. від ЧУДНИЙ; ід. чудасія та й годі.  Словник синонімів Караванського
3. чудний — див. дивак  Словник синонімів Вусика
4. Чудний — Чудовий  Неправильно-правильно
5. чудний — [чудний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
6. чудний — ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Марко Вовчок); [Річард:] Та що се з матір'ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна...  Словник української мови у 20 томах
7. чудний — чудни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
8. чудний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
9. чудний — Чудни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. чудний — ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Вовчок, VI, 1956, 239); [Річард:] Та що се з матір’ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна… (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах