Значення в інших словниках
-
чудний —
(який вражає своєю незвичністю) дивний, дивовижний, розм.: чудернацький, (вигляд) химерний, (ще й смішний) кумедний.
Словник синонімів Полюги
-
чудний —
Дивний, дивовижний, чудернацький, химерний, р. чудородний; (смішний) кумедний; пр.ЧУДНО, пр. ХИМЕРНО і п. ф. від ЧУДНИЙ; ід. чудасія та й годі.
Словник синонімів Караванського
-
чудний —
див. дивак
Словник синонімів Вусика
-
чудний —
[чудний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
чудний —
ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Марко Вовчок); [Річард:] Та що се з матір'ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна...
Словник української мови у 20 томах
-
чудний —
чудни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
чудний —
-а, -е. 1》 Який викликає здивування; дивний. 2》 Який викликає сміх; смішний. 3》 рідко. Те саме, що чудесний 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
чудний —
ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.
Словник синонімів української мови
-
чудний —
Чудни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
чудний —
ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Вовчок, VI, 1956, 239); [Річард:] Та що се з матір’ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна… (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах