шпіон —
ШПІО́Н, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. – Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають, – задихаючись, пробелькотів хлопчик (Григорій Тютюнник); До грудей вбитого була приколота записка, написана наспіх олівцем: “Шпіонові Мартиненкові, що видав німцям учительку Пасій” (Д. Бедзик).
Словник української мови у 20 томах
шпіон —
ШПІО́Н, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. — Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають,— задихаючись, пробелькотів хлопчик (Тют.
Словник української мови в 11 томах