шпіон

ШПІО́Н, а, ч., розм.

Те саме, що шпигу́н.

– Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають, – задихаючись, пробелькотів хлопчик (Григорій Тютюнник);

До грудей вбитого була приколота записка, написана наспіх олівцем: “Шпіонові Мартиненкові, що видав німцям учительку Пасій” (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. шпіон — Звідун, вивідач, слідець, шпигун  Словник чужослів Павло Штепа
2. шпіон — ШПІО́Н, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. — Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають,— задихаючись, пробелькотів хлопчик (Тют.  Словник української мови в 11 томах