шпіон
ШПІО́Н, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н.
— Повен двір міліції понаїхало. Шпіона якогось шукають,— задихаючись, пробелькотів хлопчик (Тют., Вир, 1964, 272);
До грудей вбитого була приколота записка, написана наспіх олівцем: «Шпіонові Мартиненкові, що видав німцям учительку Пасій» (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 144).
Словник української мови (СУМ-11)