Значення в інших словниках
-
інтонація —
(від лат. іntonо — голосно вимовляти) цiлiсна оpганiзацiя живого мовлення, що включає в себе pитм, паузи, наголоси, мелодику, силу, висоту i тембp звукiв; поняття фоностилістики...
Словник стилістичних термінів
-
інтонація —
(мови) тон, тембр, тональність, відтінок, нюанс; (голосу) нот|к|а.
Словник синонімів Караванського
-
інтонація —
[інтонац'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
-
інтонація —
(від лат. intono — вимовляти наспівно, співати перші слова) — 1. Звукове втілення музичної думки як вияву історично детермінованої людської свідомості. В мовленні смислове навантаження несе слово, мовленнєва І. відіграє допоміжну роль, а в музиці І.
Словник-довідник музичних термінів
-
інтонація —
рос. интонация 1. Ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону при вимові. 2. Тон, манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлювання.
Eкономічна енциклопедія
-
інтонація —
інтона́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
інтонація —
• інтонація (від лат. intono — голосно вимовляю) - основний структурний, комунікативний та виразовий засіб мови. Найважливішими функціями інтонації є такі: синтаксична (членує мовлення на фрази і синтагми...
Українська літературна енциклопедія
-
інтонація —
-ї, ж. 1》 Ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відображає інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
інтонація —
інтона́ція (від лат. intono – голосно вимовляю) 1. Ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону при вимові. 2. Тон, манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлення.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
інтонація —
Зміна висоти тону у словах в межах складу (висхідна, низхідна, висхідно-низхідна); у деяких мовах служить для розрізнення значень слів; і. речення визначає його характер (питальні, окличні, розповідні).
Універсальний словник-енциклопедія
-
інтонація —
Інтона́ція, -ції, -цією; -на́ції, -цій
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
інтонація —
ІНТОНА́ЦІЯ, і, ж. 1. Ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відбиває інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення.
Словник української мови в 11 томах