інтонація
інтона́ція
• інтонація
(від лат. intono — голосно вимовляю)
- основний структурний, комунікативний та виразовий засіб мови. Найважливішими функціями інтонації є такі: синтаксична (членує мовлення на фрази і синтагми, передає різні семантичні відношення між частинами мовного періоду); комунікативна (визначає тип висловлювання — завершеність, незавершеність, питання, спонукання тощо); модальна (передає ставлення того, хто говорить, до змісту мовлення й відношення змісту мовлення до дійсності). Фонетичні чинники І. — мелодика (підвищення або зниження висоти осн. тону голосу), акцентний лад (розподіл сили динамічного наголосу між словами), голосність (сила звучання) мови, варіації у тембральному забарвленні голосу, в темпі вимови і тривалості пауз, що розділяють синтагми і фрази. На письмі І. передається певною мірою через синтаксичну організацію фраз, пунктуацію, графічні засоби (поділ тексту на абзаци, зміни шрифту тощо). І. — один з головних засобів творення худож. образу в драм. мист-ві та кіномистецтві. В худож. л-рі 1. є важливим чинником смислової й емоційної виразності. Особливо значна роль І. у вірші (див. Інтонація віршова).
Н. П. Чамата.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)