Громадський начальник: начальник сільської громади [IV]
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
громадський —
(призначений для всіх) публічний.
Словник синонімів Полюги
громадський —
грома́дський прикметник громадськи́й прикметник
Орфографічний словник української мови
громадський —
Суспільний; (дім) колективний, спільний, загальний, народній, (- читальню) публічний; (ревізор) добровільний; Р. товариський, компанійський.
Словник синонімів Караванського
громадський —
Громадський, громадянський, цивільний Прикметник громадський, що походить від іменника громада, означає «належний до певного колективу людей»: «Громадських людей кликали цінувати» (Марко Вовчок); «Тут кінчалося місто і далі лежав уже громадський вигін...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
громадський —
-а, -е. 1》 Прикм. до громада I 1), 3). 2》 Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов'язаний із ним; суспільний. Громадський обов'язок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
громадський —
див. спільний
Словник синонімів Вусика
громадський —
ГРОМА́ДСЬКИЙ (признач. для колективного користування, відвідування), ПУБЛІ́ЧНИЙ. (Чоловік:) Шановний пане! Може ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб з ділом завершити (Леся Українка)...
Словник синонімів української мови
громадський —
Грома́дський, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
громадський —
ГРОМА́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до грома́да¹ 1, 3. Піднявся шум та гам, яким звичайно кінчаються усі громадські збори (Н.-Лев., III, 1956, 10). 2. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, зв’язаний з ним; суспільний.
Словник української мови в 11 томах
громадський —
Громадський, -а, -е Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. ІІ. 203. Громадська Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. муж громадський.
Словник української мови Грінченка