громадський
ГРОМА́ДСЬКИЙ (признач. для колективного користування, відвідування), ПУБЛІ́ЧНИЙ. (Чоловік:) Шановний пане! Може ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб з ділом завершити (Леся Українка); Вчора покликали мене до публічного шпиталю (Мирослав Ірчан); Публічна бібліотека.
СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Муратов); Колективне господарство; — Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Панас Мирний); Роботи бо чимало Узавтра: лаштуватись до весни Заздалегідь, як хазяям годиться великого хазяйства гуртового (М. Рильський); У загальному, тісно набитому пасажирському вагоні стояв гомін (В. Кучер).
СУСПІ́ЛЬНИЙ (пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві), СОЦІА́ЛЬНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ. Суспільні відносини; Суспільний лад; Суспільна власність; В народній ліриці нашій бачимо ми раз у раз все більш глибокі соціальні мотиви (М. Рильський); Соціальний прогрес; Соціальні групи.
ТОВАРИ́СЬКИЙ (який любить і вміє спілкуватися з людьми), КОМПАНІ́ЙСЬКИЙ розм., ГРОМА́ДСЬКИЙ розм. Гарне село. Люди тут усі товариські, дуже опришкам сприяють (Г. Хоткевич); Артисти — люди компанійські, скрізь почуваються як удома (Ю. Мушкетик); Усі його в нас любили; балакливий був чоловік, веселий, громадський (Марко Вовчок).
Словник синонімів української мови