громадський

ГРОМА́ДСЬКИЙ (признач. для колективного користування, відвідування), ПУБЛІ́ЧНИЙ. (Чоловік:) Шановний пане! Може ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб з ділом завершити (Леся Українка); Вчора покликали мене до публічного шпиталю (Мирослав Ірчан); Публічна бібліотека.

СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Муратов); Колективне господарство; — Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Панас Мирний); Роботи бо чимало Узавтра: лаштуватись до весни Заздалегідь, як хазяям годиться великого хазяйства гуртового (М. Рильський); У загальному, тісно набитому пасажирському вагоні стояв гомін (В. Кучер).

СУСПІ́ЛЬНИЙ (пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві), СОЦІА́ЛЬНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ. Суспільні відносини; Суспільний лад; Суспільна власність; В народній ліриці нашій бачимо ми раз у раз все більш глибокі соціальні мотиви (М. Рильський); Соціальний прогрес; Соціальні групи.

ТОВАРИ́СЬКИЙ (який любить і вміє спілкуватися з людьми), КОМПАНІ́ЙСЬКИЙ розм., ГРОМА́ДСЬКИЙ розм. Гарне село. Люди тут усі товариські, дуже опришкам сприяють (Г. Хоткевич); Артисти — люди компанійські, скрізь почуваються як удома (Ю. Мушкетик); Усі його в нас любили; балакливий був чоловік, веселий, громадський (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадський — Громадський начальник: начальник сільської громади [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. громадський — (призначений для всіх) публічний. Словник синонімів Полюги
  3. громадський — грома́дський прикметник громадськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. громадський — Суспільний; (дім) колективний, спільний, загальний, народній, (- читальню) публічний; (ревізор) добровільний; Р. товариський, компанійський. Словник синонімів Караванського
  5. громадський — Громадський, громадянський, цивільний Прикметник громадський, що походить від іменника громада, означає «належний до певного колективу людей»: «Громадських людей кликали цінувати» (Марко Вовчок); «Тут кінчалося місто і далі лежав уже громадський вигін... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. громадський — -а, -е. 1》 Прикм. до громада I 1), 3). 2》 Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов'язаний із ним; суспільний. Громадський обов'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. громадський — див. спільний Словник синонімів Вусика
  8. громадський — Грома́дський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. громадський — ГРОМА́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до грома́да¹ 1, 3. Піднявся шум та гам, яким звичайно кінчаються усі громадські збори (Н.-Лев., III, 1956, 10). 2. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, зв’язаний з ним; суспільний. Словник української мови в 11 томах
  10. громадський — Громадський, -а, -е Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. ІІ. 203. Громадська Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. муж громадський. Словник української мови Грінченка