громадський

Громадський, громадянський, цивільний

Прикметник громадський, що походить від іменника громада, означає «належний до певного колективу людей»: «Громадських людей кликали цінувати» (Марко Вовчок); «Тут кінчалося місто і далі лежав уже громадський вигін, на якому стояли гамазеї з хлібом» (П. Панч). Прикметник громадянський вказує на суспільство або людність цілої країни, на все громадянство, що підлягає законам країни й виконує пов’язані з цим обов’язки. Від цього маємо вислови: громадянські права, громадянська війна, цебто війна різних класів одного суспільства, тощо.

Властиве українській мові слово цивільний, як і прикметник громадянський, відповідає російському гражданский, штатский: «Він не знаходив принципової різниці між своєю роботою в армії й своїми цивільними перспективами» (Л. Смілянський); «Це був кремезний хлопець у цивільному костюмі» (Ю. Смолич); «Художник розбудив ще якогось цивільного в кепі, в благенькому демісезонному пальті...» (О. Гончар). Із цих прикладів бачимо, що прикметник цивільний — протилежний слову військовий тощо. Кажемо: цивільне будівництво, а не громадянське, хоч може бути громадське будівництво, коли щось будується на громадських засадах; цивільне законодавство, цивільний кодекс — протилежно до карного кодексу, цивільний шлюб, а не громадянський шлюб, — на відміну від церковного шлюбу.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадський — -а, -е. 1》 Прикм. до громада I 1), 3). 2》 Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов'язаний із ним; суспільний. Громадський обов'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. громадський — Грома́дський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. громадський — ГРОМА́ДСЬКИЙ (признач. для колективного користування, відвідування), ПУБЛІ́ЧНИЙ. (Чоловік:) Шановний пане! Може ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб з ділом завершити (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
  4. громадський — (призначений для всіх) публічний. Словник синонімів Полюги
  5. громадський — Громадський начальник: начальник сільської громади [IV] Словник з творів Івана Франка
  6. громадський — Суспільний; (дім) колективний, спільний, загальний, народній, (- читальню) публічний; (ревізор) добровільний; Р. товариський, компанійський. Словник синонімів Караванського
  7. громадський — див. спільний Словник синонімів Вусика
  8. громадський — грома́дський прикметник громадськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  9. громадський — ГРОМА́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до грома́да¹ 1, 3. Піднявся шум та гам, яким звичайно кінчаються усі громадські збори (Н.-Лев., III, 1956, 10). 2. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, зв’язаний з ним; суспільний. Словник української мови в 11 томах
  10. громадський — Громадський, -а, -е Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. ІІ. 203. Громадська Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. муж громадський. Словник української мови Грінченка