громадський

Громадський, -а, -е

Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. ІІ. 203. Громадська Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. муж громадський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Г. Барв. 351. Кулишъ. Повѣсти. I. 185. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав. Мет. 391.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадський — Громадський начальник: начальник сільської громади [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. громадський — (призначений для всіх) публічний. Словник синонімів Полюги
  3. громадський — грома́дський прикметник громадськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. громадський — Суспільний; (дім) колективний, спільний, загальний, народній, (- читальню) публічний; (ревізор) добровільний; Р. товариський, компанійський. Словник синонімів Караванського
  5. громадський — Громадський, громадянський, цивільний Прикметник громадський, що походить від іменника громада, означає «належний до певного колективу людей»: «Громадських людей кликали цінувати» (Марко Вовчок); «Тут кінчалося місто і далі лежав уже громадський вигін... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. громадський — -а, -е. 1》 Прикм. до громада I 1), 3). 2》 Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов'язаний із ним; суспільний. Громадський обов'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. громадський — див. спільний Словник синонімів Вусика
  8. громадський — ГРОМА́ДСЬКИЙ (признач. для колективного користування, відвідування), ПУБЛІ́ЧНИЙ. (Чоловік:) Шановний пане! Може ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб з ділом завершити (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
  9. громадський — Грома́дський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. громадський — ГРОМА́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до грома́да¹ 1, 3. Піднявся шум та гам, яким звичайно кінчаються усі громадські збори (Н.-Лев., III, 1956, 10). 2. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, зв’язаний з ним; суспільний. Словник української мови в 11 томах