Значення в інших словниках
-
делікт —
делі́кт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
делікт —
-у, ч., юр. Незаконна дія, порушення, злочин. Міжнародний делікт — здійснювана суб'єктом міжнародного права дія (бездіяльність), що є порушенням норм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
делікт —
Провина, злочин
Словник чужослів Павло Штепа
-
делікт —
ДЕЛІ́КТ, у, ч., юр. Незаконна дія; правопорушення. Згідно з римським правом відповідальність за делікт наставала за наявності таких умов: дієздатність правопорушника, його вина, здійснення правопорушення (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
делікт —
(лат. delictum) 1. правопорушення чи збиток. 2. обов’язок відшкодування заподіяних збитків.
Економічний словник
-
делікт —
делі́кт (від лат. delictum – провина, правопорушення) 1. Будь-яке правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить законові. 2. Д. міжнародний – порушення норм міжнародного права або міжнародних зобов’язань внаслідок неправомірного діяння або упущення.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
делікт —
рос. деликт (від латин. delictum) — незаконна дія, правопорушення, що призводить до збитків, які правопорушник зобов'язаний відшкодувати.
Eкономічна енциклопедія