делікт

рос. деликт

(від латин. delictum) — незаконна дія, правопорушення, що призводить до збитків, які правопорушник зобов'язаний відшкодувати.

Значення в інших словниках

1. делікт — Делі́кт: — правопорушення [54]  Словник з творів Івана Франка
2. делікт — делі́кт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. делікт — -у, ч., юр. Незаконна дія, порушення, злочин. Міжнародний делікт — здійснювана суб'єктом міжнародного права дія (бездіяльність), що є порушенням норм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. делікт — Провина, злочин  Словник чужослів Павло Штепа
5. делікт — ДЕЛІ́КТ, у, ч., юр. Незаконна дія; правопорушення. Згідно з римським правом відповідальність за делікт наставала за наявності таких умов: дієздатність правопорушника, його вина, здійснення правопорушення (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. делікт — (лат. delictum) 1. правопорушення чи збиток. 2. обов’язок відшкодування заподіяних збитків.  Економічний словник
7. делікт — делі́кт (від лат. delictum – провина, правопорушення) 1. Будь-яке правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить законові. 2. Д. міжнародний – порушення норм міжнародного права або міжнародних зобов’язань внаслідок неправомірного діяння або упущення.  Словник іншомовних слів Мельничука