Значення в інших словниках
-
дибуляти —
дибуля́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
дибуляти —
-яю, -яєш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дибуляти —
див. іти; ходити
Словник синонімів Вусика
-
дибуляти —
ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИ діал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИ розм., ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм., ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОХО́ДИТИСЯ розм., ФЛАНІ́РУВАТИ заст., розм.
Словник синонімів української мови
-
дибуляти —
ДИБУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Коб., III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Стельмах, Хліб.., 1959, 143).
Словник української мови в 11 томах
-
дибуляти —
Дибуля́ти, -ля́ю, -єш гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Словник української мови Грінченка