збіч —
ЗБІЧ, збо́чу, ч., діал. Схил. На горі стоять будівлі, Вікнами на сонці сяють, А до них поміж дубами В’ються збочами стежки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 166).
Словник української мови в 11 томах
збіч —
Збіч, збо́чу м. Склонъ (горы). Наближився він до збочу гори Оливної. Єв. Л. XIX. 37.
Словник української мови Грінченка