збіч Збіч, збо́чу м. Склонъ (горы). Наближився він до збочу гори Оливної. Єв. Л. XIX. 37. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках збіч — Збіч: — крутий схил, косогір [12] Словник з творів Івана Франка збіч — збіч іменник чоловічого роду схил діал. Орфографічний словник української мови збіч — збочу, ч., діал. Схил. Великий тлумачний словник сучасної мови збіч — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови збіч — ЗБІЧ, збо́чу, ч., діал. Схил. На горі стоять будівлі, Вікнами на сонці сяють, А до них поміж дубами В’ються збочами стежки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 166). Словник української мови в 11 томах