змити

(когось) в значенні: зганити; наче змитий: наче після догани [XII]

Значення в інших словниках

1. змити — зми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змити — [змитие] -ийу, -ийеиш  Орфоепічний словник української мови
3. змити — див. змивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змити — зми́ти кро́в’ю що. Власним життям або тяжким пораненням спокутувати щось. Він мусить змити кров’ю свій пекучий сором (М. Коцюбинський); Він кров’ю повинен змити ту ганьбу, яку збагнув лише перед лицем смерті (Л. Дмитерко). як (мов, на́че і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
5. змити — ЗМИВА́ТИ (руйнуючи, знищуючи сильною течією, великою кількістю води, відносити кудись що-небудь), РОЗМИВА́ТИ. — Док.: зми́ти, розми́ти. На крутому схилі я мав морг поля. Коли не змивала злива, то збирав трохи жита (С.  Словник синонімів української мови
6. змити — ЗМИ́ТИ див. змива́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. змити — Зми́ти, -ся см. змивати, -ся.  Словник української мови Грінченка