Значення в інших словниках
-
кобіта —
КОБІ́ТА, и, ж., зах. Те саме, що жі́нка. Вона дивилася на мене, як страус на фіалку: згори вдолину. Це жахливе відчуття, коли на тебе кобіта дивиться згори (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
кобіта —
кобі́та (кубі́та) жінка; дівчина (м, ср, ст): Я вже й так твоїм фамілійним шофером став. Хто твою кубіту з Кракова возив – може, не я? Тепер тебе, каліко, вожу, а дай Боже, щоби'м ще твого мікруса на прохід возив (Лисяк) ◊ гра́ти кобі́ту вул., вульг.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
кобіта —
И, ж. Жінка. Оскільки серед змучених збувачів переважають розлучені кобіти... (ПіК). Завжди при тобі, як у равлика, й іншого, непересувного дому не судилось тобі, кобіто, хоч як не тріпайся (О. Забужко). Оттака ловись, кобіто, — закохалася (О. Забужко).
Словник сучасного українського сленгу
-
кобіта —
(-и) ж. мол. 1. Молода жінка. З хати виходить якась дівчина чи кобіта (Р. Кухарук, Любити хлопчика). ПСУМС, 34.
Словник жарґонної лексики української мови