кобіта
КОБІ́ТА, и, ж., зах.
Те саме, що жі́нка.
Вона дивилася на мене, як страус на фіалку: згори вдолину. Це жахливе відчуття, коли на тебе кобіта дивиться згори (Ю. Винничук);
Кобіта їла дуже швидко, зігнувшись над своєю тацею, їй, видно, нелегко було втримати столові штрикачі у своїх нелюдських пурпурових нігтях із блискітками (І. Карпа).
Словник української мови (СУМ-20)