кобура
КОБУРА́, и́, ж.
1. Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла.
Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями (О. Стороженко);
Ворон дістав із кобури червону китайку і накрив Коляді очі (В. Шкляр).
2. Футляр для пістолета, револьвера і т. ін.
Через одне плече в нього висіла сумка, на ремені біля широкого пояса прикріплений револьвер у кобурі (М. Трублаїні);
Гнат озброєний добряче, так, що може битися з цілим батальйоном: по боках два нагани в брезентових кобурах (Григорій Тютюнник);
Вродливий юнак рокiв двадцяти недбало кинув на мене синiми очима, поправив поясний ремiнь з кобурою i загородив вхiд (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)