кобура
КОБУРА́, и́, ж.
1. Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла.
Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями (О. Стороженко);
Ворон дістав із кобури червону китайку і накрив Коляді очі (В. Шкляр).
2. Футляр для пістолета, револьвера і т. ін.
Через одне плече в нього висіла сумка, на ремені біля широкого пояса прикріплений револьвер у кобурі (М. Трублаїні);
Гнат озброєний добряче, так, що може битися з цілим батальйоном: по боках два нагани в брезентових кобурах (Григорій Тютюнник);
Вродливий юнак рокiв двадцяти недбало кинув на мене синiми очима, поправив поясний ремiнь з кобурою i загородив вхiд (Р. Андріяшик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кобура — кобура́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кобура — -и, ж. 1》 Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла. 2》 Футляр для пістолета, револьвера тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кобура — Піхви Словник чужослів Павло Штепа
- кобура — Кобу́ра, -ри; -бу́ри, -бу́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кобура — КОБУРА́, и́, ж. 1. Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла. Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями (Стор., І, 1957, 265). 2. Футляр для пістолета, револьвера тощо. Словник української мови в 11 томах