кобіта
И, ж. Жінка. Оскільки серед змучених збувачів переважають розлучені кобіти... (ПіК). Завжди при тобі, як у равлика, й іншого, непересувного дому не судилось тобі, кобіто, хоч як не тріпайся (О. Забужко). Оттака ловись, кобіто, — закохалася (О. Забужко). Переспав із випадковою кобітою, та «залетіла», на аборт або не вистачило грошей, або та мандрьоха просто не хотіла (Л. Дереш).
Словник сучасного українського сленгу