Значення в інших словниках
-
ковбок —
ко́вбок іменник чоловічого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
ковбок —
-бка, ч., діал. Колода (див. колода I 1)).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ковбок —
КО́ВБОК, бка, ч., діал. Те саме, що ковба́н. Великий ковальський міх .. кидав довкола червоним полум'ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Н.
Словник української мови у 20 томах
-
ковбок —
КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.
Словник синонімів української мови
-
ковбок —
КО́ВБОК, бка, ч., діал. Колода ( див. коло́да¹ 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум’ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
ковбок —
Ко́вбок, -бка м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. ум. ко́вбчик. Вх. Зн. 26.
Словник української мови Грінченка