ковбок

КО́ВБОК, бка, ч., діал. Колода ( див. коло́да¹ 1).

Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум’ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр., 1954, 174);

— А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема… (Ірчан, II, 1958, 169).

Значення в інших словниках

1. ковбок — Ко́вбок: — колода [5;7]  Словник з творів Івана Франка
2. ковбок — ко́вбок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. ковбок — -бка, ч., діал. Колода (див. колода I 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковбок — КО́ВБОК, бка, ч., діал. Те саме, що ковба́н. Великий ковальський міх .. кидав довкола червоним полум'ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Н.  Словник української мови у 20 томах
5. ковбок — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.  Словник синонімів української мови
6. ковбок — Ко́вбок, -бка м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. ум. ко́вбчик. Вх. Зн. 26.  Словник української мови Грінченка