ковбок

КО́ВБОК, бка, ч., діал.

Те саме, що ковба́н.

Великий ковальський міх .. кидав довкола червоним полум'ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Н. Кобринська);

Він не годен був ковбка двигнути, бо в грудях грало йому, як на трембіті, а як вийшов наверх до маржини, то довго-довго лежав, мов неживий, заки прийшов до себе (Б. Лепкий);

– А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема... (Мирослав Ірчан);

Микола переможно сміється, .. невидимий і нечутний Кібчик розпалює в мангалі ковбки на шашлики (Г. Тарасюк).

Значення в інших словниках

1. ковбок — Ко́вбок: — колода [5;7]  Словник з творів Івана Франка
2. ковбок — ко́вбок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. ковбок — -бка, ч., діал. Колода (див. колода I 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковбок — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.  Словник синонімів української мови
5. ковбок — КО́ВБОК, бка, ч., діал. Колода ( див. коло́да¹ 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум’ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. ковбок — Ко́вбок, -бка м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. ум. ко́вбчик. Вх. Зн. 26.  Словник української мови Грінченка