копотіти
Копоті́ти:
— стукати, тупати, бігти дрібними кроками [14]
— Копотіти, яке, як вказує словник Грінченка (II, 282), значить «стучать, топать, бежать мелкими шагами», що підтверджує також контекст: «Немов стадо скажених вовків летить до села, виючи з голоду та копотячи серед сніговійниці» (203), редакція виклала: «копотити (!)—збивати копіт, порох» (484). Як під час сніговійниці вовки могли збивати «порох», це хіба одній редакції відоме. Походження копоту, здається, ясне. Він виник шляхом контамінації копито з тупотіти. [MО,V]
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка