копотіти
КОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Стукаючи, тупаючи, іти, бігти дрібними кроками.
Ой ще зілля не кипить, А вже милий копотить (з народної пісні);
– Діду! Діду! – гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний);
Вони [повстанці] вже переїхали через браму і копотять горі дорогою (І. Франко);
// Стукати, тупати, ідучи, біжучи дрібними кроками.
Летить наш кінь! Він копитами на цілий всесвіт копотить... (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)