копошитися
КОПОШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм.
Те саме, що ворушитися 2; метушитися.
Народ за військом копошився, Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський);
На березі копошилася дітвора (Ю. Збанацький);
Чмель виніс .. миску свіжого щільника, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (З. Тулуб);
Петро винаймав стару дерев'яну хату.., там протікав дах, а під підлогою копошилась галаслива щуряча колонія (С. Андрухович);
* Образно. Сумні думки, як черва, копошилися в голові Когута, не давали спати (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)