ленний

Ле́нний:

— васальний [43;46-2;46-1]

Значення в інших словниках

1. ленний — ле́нний прикметник від: лен іст.  Орфографічний словник української мови
2. ленний — -а, -е, іст. Прикм. до лен. Ленне право іст. — право, яке визначало відносини між васалом та сюзереном.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ленний — ЛЕ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до лен. Ярослав Осмомисл, одержавши від батька велику територію Галичини, поширив її, колонізуючи Дністер, і посідання його доходили аж до Дунаю. 1165 року він визнав ленну залежність від Фрідріха І Барбароси.  Словник української мови у 20 томах
4. ленний — ЛЕ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до лен.  Словник української мови в 11 томах
5. ленний — Ленни́й, -а́, -е́ = лянний. Розточено ленний обрус на столі. Чуб. Розстелено ленні скатерті по столу. Мет. 152.  Словник української мови Грінченка