ленний
ЛЕ́ННИЙ, а, е, іст.
Прикм. до лен.
Ярослав Осмомисл, одержавши від батька велику територію Галичини, поширив її, колонізуючи Дністер, і посідання його доходили аж до Дунаю. 1165 року він визнав ленну залежність від Фрідріха І Барбароси. Галичина за Ярослава розцвітала економічно (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)