ленник
ЛЕ́ННИК, а, ч., іст.
Володар лену – васал, який одержав його у володіння і виконує певні обов'язки щодо свого володаря.
– Дяка, ваша величність, – схитнув круглою головою князь. – Я знав ласку і від хана кримського, ленника великого султана (П. Загребельний);
Згодом феодальні повинності ленників зменшувалися, натомість право віль но розпоряджатись землею, як своєю власністю, збільшувалося (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)