лента
ЛЕ́НТА, и, ж., нар.-поет., прост.
Стрічка.
Ой піду я на торг, на торжочок, Та куплю собі шаблю золотую, А до шаблі ленту голубую (П. Чубинський);
У дівчат біліють банти, ще й по ленті у косі... (П. Тичина);
Лента за лентою набої подавай, український повстанче, в бою не відступай (з народної пісні);
Ні ричажків з літерами, ні котушок із лентами, ані валка для паперу в машинці не було (Ю. Смолич);
* У порівн. Вона [дорога] видавалася тут між полями зміїним звоєм... там знов рівною лентою (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)