лента
ЛЕ́НТА, и, ж., нар.-поет. розм., рідко. Стрічка.
Ой піду я на торг, на торжочок, Та куплю собі шаблю золотую, А до шаблі ленту голубую (Чуб., V, 1874, 154);
У дівчат біліють банти, ще й по ленті у косі… (Тич., II, 1957, 327);
На лентах безкозирок.. золотом горіли прості слова "Чорноморський флот" (Трип., Дорога.., 1945, 58);
Ні ричажків з літерами, ні котушок із лентами, ані валка для паперу в машинці не було (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 133);
*У порівн. Вона [дорога] видавалася тут між полями зміїним звоєм… там знов рівною лентою (Коб., III, 1956, 461).
Словник української мови (СУМ-11)