ленник
ЛЕ́ННИК, а, ч., іст.
Володар лену – васал, який одержав його у володіння і виконує певні обов'язки щодо свого володаря.
– Дяка, ваша величність, – схитнув круглою головою князь. – Я знав ласку і від хана кримського, ленника великого султана (П. Загребельний);
Згодом феодальні повинності ленників зменшувалися, натомість право віль но розпоряджатись землею, як своєю власністю, збільшувалося (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ленник — Ле́нник: — васал, що ніс військову службу за земельне володіння [42] Словник з творів Івана Франка
- ленник — ле́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ленник — -а, ч., іст. Володар лену – васал, який одержав його у володіння і виконує певні обов'язки стосовно до свого володаря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ленник — Голдівник, див. васал Словник чужослів Павло Штепа
- ленник — ЛЕ́ННИК, а, ч., іст. Володар лену — васал, який одержав його у володіння і виконує певні обов’язки по відношенню до свого володаря. Словник української мови в 11 томах